Найголовнішим свідченням у своєму житті я завдячую вервиці. У Великодні дні, коли я зрозуміла, що церкви вперше будуть закриті під час найважливішого для католиків свята, пережила дуже сильний смуток за свої гріхи. Відвертий жах. Я не практикувала свою віру більше 10 років... Мене поглинули проблеми. Я почала плакати й одночасно шукати заспокоєння й зупинилась на вервиці. Це був день народження свекрухи (вона померла в листопаді 2018 року), вона мені наснилась, щоб змінити її місце… Богородиця направила мене на тему чистилища. Я вирішила, що Помпейську дев’ятницю буду молитися в наміренні церковного шлюбу, щоб мати можливість приймати Святе Причастя, як моя свекруха. Важко було переконати чоловіка (йому було достатньо цивільного шлюбу). Під час підготовки до шлюбу я просила про рішучість і про те, щоб мій чоловік керувався любов’ю до матері, хоча його віра була слабкою. На передшлюбній катехизі нам підтвердили, що такі сни не з’являються нізвідки. Це велика Божа ласка, що Бог дозволяє душі спілкуватися з нами. Шлюб відбувся. Скромний. Для мене це диво, коли мій чоловік через 20 років пішов сповідатись і прийняв Святе Причастя, як мати. Він принциповий чоловік, але любов матері та дитини не має рівних, як любов Марії та Ісуса. Дякую Богородиці, після більш ніж 10 років я можу практикувати Святу Літургію майже щодня! Слава Богу!
Маржена
25 липень 2020 року Божого