У цій молитві найважливіше — це витривалість!

Мене звати Маргарита. Молитва на вервиці супроводжує мене в житті приблизно 10 років. Колись я не вірила в такі речі. Молитва на вервиці була для мене незрозумілою, була зусиллям і мукою. Все почалося на прощі. Поволі я почала вчитися цієї молитви і набирати досвіду з вервицею. Лише тепер, коли дивлюся в минуле, можу сказати, що вервиця — це молитва, повна надії й довіри. Це так звана кладка спасіння. Я вірю, що через вервицю Марія неустанно була і є біля мене й моєї сім’ї. Нещодавно я почула про Помпейську дев’ятницю, але почала її не одразу. Мала сумніви, чи зможу її відмовити. Аж поки не настав у моєму житті такий критичний момент, коли я подумала, що вже нема як відкладати. Я почала штурм вервицею до Матері Божої за сина. Відмовляти три частини вервиці було для мене важко, але я витримала. І в цій молитві найважливіше — це витривалість. Мій стукіт до Серця Марії був почутий. Намірення було вислухане на сто відсотків. Я вдячна Марії за опіку, за всі ласки, отримані через вервицю.

Вдячна Маргарита

16 жовтня 2011 року Божого