Дякую Тобі, Маріє!

Я закінчила вже п’яту Помпейську дев’ятницю. Відколи я почала її відмовляти, то не роблю перерви. Багато людей пише, що ця молитва робить залежним. Моєю мрією є бажання відмовляти її до кінця життя. Я не можу сказати, що потрапляю в екстаз, є дні кращі, є гірші, коли на молитві блукаю думками мого життя, але кожного дня я прокидаюся о четвертій тридцять і беру в руки вервицю. Після двох частин я можу спокійно починати свій день.

Так багато за що треба молитися. Дякуючи молитві, я відчуваю, що мені нічого не бракує, я погоджуюсь з Божою Волею, щодня відчуваю Божу присутність, не панікую, якщо щось трапляється. Гірше, коли проблеми стаються у моїх дітей. Часто відмовляючи вервицю, я усвідомлюю, що Бог є моїм батьком і батьком моїх дітей і все, що трапляється для чогось є. Досвід повинен нас зміцнити і збагатити життєвою мудрістю.

Свої дев’ятниці я відмовляла за оздоровлення душі і тіла моїх близьких. Я не можу сказати, що всі проблеми зникли, але теж не можу сказати, що я не бачу овочів молитви. Я знаю, якщо молилося за звільнення від злого або навернення, треба озброїтися терпеливістю. Багато людей свідчать, що це може тривати кілька років. Я дякую Марії та Ісусу за кожну зміну на краще, за кожну потіху. Я багато не розумію, але знаю як багато дарів я отримую з неба.

Я сильно вірю, що повне оздоровлення наступить, коли настане час. Знаю також, що сила молитви полягає на повній довірі, тому надалі мушу над собою працювати. Мушу визнати, що тримаючи вервицю в руці, я усвідомлюю скільки я винна Богу за безмір ласк, які я отримала. Також хочу поділитися тим, що вже кілька разів уві сні хтось просить мене про молитву. Це дає мені багато тем для роздумів і бажання далі шепотіти «Богородице Діво».

Маріанна

20 листопада 2015 року Божого