Свідчення

Ми не бачимо причин для операції!

Слава Ісусу Христу! Маю бажання виконати обіцянку і засвідчити про випрошену ласку через Помпейську дев’ятницю. Мій шлях до знайомства з Помпейською Дев'ятницею був довгим (мені 44 роки). Велике горе трапилось у нашій родині. Ми почули про страшний діагноз нашого дев’ятирічного сина – психотравма. Через рік дізналися про ще страшніший діагноз - атерома правого слухового ходу (тобто, пухлина м'яких частин вуха). Біда прийшла за бідою. Лікарі, психологи, травмопсихологи своєю увагою і порадами приносили полегшення на короткий час: день або тиждень... А дальше – порожнеча і безвихідь. І страх... Одного дня я вирішила взяти себе в руки і, як кожна мати, вирішила почати зміни із себе. Адже син – живий!!! І дякувати Богу! Так як записи в хорошого перукаря потрібно зробити (як мінімум) за 2 тижні, а мені дуже-дуже захотілось вже стерти зі своєї пам'яті все, що постійно перед очима. На допомогу прийшли дві сестри - Марія і Наталя. Вони дуже попросили за мене у талановитого майстра своєї справи – Наталю Мальчин. 25 серпня 2018 року – наступив переворот. Під час розмови моє зранене материнське серце вилило весь свій біль у вуха перукаря. Пізніше мені самій було дивно, як я наважилася відкрити правду свого життя чужій людині. А пані Наталя (так хочеться назвати її «сестрою у Христі») з легкістю в розмові й духовним спокоєм порадила привезти нашого сина до її знайомого отця. Так щиро і солодко розповіла про чудесну дію Помпейської Дев'ятниці, що жодних сумнівів в мене не було: рятівна стежинка тут. 27 серпня разом з Наталею ми приїхали у Львів до отця Степана. Хочу звернути увагу, що ми, батьки, спостерігали незвичні для нашої дитини дії. У цей час, про який я розповідаю, наш син вже навідріз відмовлявся їздити до психотравматолога. Чим глибші були питання про подію, тим сильніший супротив наступав. Я бачила, що син відчуває полегшення. Рік він жив у брехні і в страху, а зараз а зараз його підтримує вся сім'я, любить його. З іншого боку, він протестує і не хоче розповідати про те, чим не бажає ділитися. Син відмовлявся їхати до священника. Навіть висловив обурення, чому я розповідаю його таємницю. Але, пояснивши йому, що ми повинні «вийти на новий рівень» вирішення нашої біди, отримала згоду. На жаль, ми мали лише останній тиждень літа. Всім іншим планам-намірам не вдалось зреалізуватись. У Бога свої плани. Але цей тиждень приніс такі плоди!!! Син повернувся до активного. Сім'я навернулась до церкви. Увесь час була і є молитва. Вперше зрозуміла, що потрібно покірно просити про ласку. Я була в ступорі: в Бога про покарання не просять; пухлина відійшла на опухоль стала на «другий план» в даних життєвих подіях; простити... я не хочу. Але ж п. Наталя пообіцяла, що вони з отцем Степаном будуть молитися у нашому намірі. (!!!) із 30 серпня. Всі троє. Отже, треба було думати! І в мене проминає думка: ДУХОВНИЙ СПОКІЙ (!!!). Я розпочинаю молитись про ласку духовного спокою для всієї родини, адже всі ми були пов'язані невидимими нитками неспокою. Це так було незвично і важко... Перші дні такий «рій» нав’язливих думок... А розуміння: за нас моляться і причини шукати для відмовок – «важко» – нема чого. Врешті за тиждень я відчула власний спокій і впорядкованість усіх справ, щоб без перешкод молитися у відповідний час. Справді, почав наступати спокій. Ми, батьки, прийняли факт, як той, що вже відбувся і визнали необхідність жити далі. До нас прийшло розуміння: для чогось той жах наш син пережив. Отже, треба лише молитись. Син всім серцем полюбив Служби Божі. Нема щоранкових пояснень: чому ми повинні йти в Церкву. Але щиро визнаю: це заслуга отця. (Назарій так полюбив спілкування з отцем Степаном!!! І дуже чекає зустрічі). Наступав день приготування до операції. Три роки обслідувань різними лікарями й остаточне рішення лікуючого: операція призначена синові на 10.10. 2018р. о 10 годині. А я продовжую молитись за духовний спокій. Ще ж не пройшло 54 дні, а як паралельно про щось інше просити я не знала. 9 жовтня, коли ми прибули в Охмадит, лікуючий лікар, який був надзвичайно привітним у своїй приватній клініці, у державній показав себе «не в настрої». Він вів себе по - хамськи і зверхньо, що дуже мене насторожило і я засумнівалася, чи варто довірити йому свою дитину? Між нами відбулась не проста розмова – і я забрала сина до нашого педіатра в «Чорнобильську» лікарню. Педіатр просить лікарів зустрітись і прийняти спільне рішення: адже дитина потребує операції і готова до неї (всі аналізи здані), а мама не довіряє лікарю. Сина із 11 до 15 години обслідували різні лікарі: педіатр, онколог, хірург, лор, лікар УЗД. Ми чемно чекали їхнього рішення. І весь час мною керував голос: духовний спокій. Головне: спокій. Ні, я не молилась істерично і щохвилини. Просто довірилась Богу. Ми розуміли: нічого іншого не трапиться, ніж те, що має му не станеться, як має статись. Біля третьої обіду, коли з усіх операцій повернулись лікарі, мене запросили в кабінет і я почула: МИ НЕ БАЧИМО ПРИЧИН ДЛЯ ОПЕРАЦІЇ. ДИНАМІКА ПОЗИТИВНА. ЩЕ НЕ ЧАС ОПЕРУВАТИ. Шок чи радість? Я не знала, як реагувати.... Лише ДЯКУВАЛА БОГУ і МАТІНЦІ БОЖІЙ! За кілька годин прийшло усвідомлення: БОЖИЙ ДАРУНОК!!! Молячись за духовний спокій ми отримали ще здоров'я сину. Лише на 41-ий день! Я за засвідчила це в мережі. І вірю: ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!! Ще знайдемо сили, розуміння і прийняття пробачити нелюдям... Але, ще потребуємо молитов. Я планомірно і в повному духовному спокої з ВІРОЮ продовжувала молитись. Дальше також ми побачили для нас Божі Благодаті. В час Дев'ятниці, нашій старшій дочці вдалось відкрити відділення улюбленої справи у Львові. Коли підвели орендодавці з ремонтом, ми перше, що пригадали: духовний спокій! Зараз є чітке розуміння: вийшло на краще! Ми самі зробили ремонт так як цього хотіли б від майстрів; більше часу виявилось на набір діток, через відтермінування початку роботи. Освячення плануємо. Фінансова криза, яка нас оцепила міцно сім'ю, почала вирішуватись при молитві «Дев'ятниці до Богородиці», що розв'язує вузли». Сьогодні чоловіка відправили у відрядження. Що, власне, повернуло чоловіку віру у вирішення буль-якої справи через молитву. А Помпейська залишається молитов серед головних молитв під подарованим образом (від отця) «Об'явлення Матері Божої у Гваделупі» на подарованих Вервичках від моїх духовних наставників – отця Степана і п. Наталі. НЕХАЙ ГОСПОДЬ ВСІХ ВАС БЕРЕЖЕ!!! ЗА ВАШІ ДОБРІ СЕРЦЯ.

Любов Москаль, м. Новояворівськ

7 грудня 2018 року Божого