Свідчення

Три прохання в один день…

Свідчення подружжя Свідчення дружини: Я закінчувала академію мистецтв, але мене турбували три пункти в моєму житті: 1. Невизначеність стосовно теми дипломної роботи; 2. Куди влаштуватись на роботу? 3. Особисте життя. Спершу я вирішила прийняти п'ятикратний параман. Під час сповіді в о. Андрія розповіла про всі труднощі, які були в моєму житті. Отець запропонував поїхати на реколекції св. Ігнатія, а при духовній розмові порадив відмовити Помпейську дев’ятницю. Я відразу прислухалась до цієї поради, але не до кінця вірила в силу молитви. Прохання повинно було бути одне, але я вирішила помолитись за три одночасно: за вирішення справи з дипломом ( я була однією з групи, яка ще не мала об'єкту); за те, щоб знайти роботу (вже завершувався час магістратури); полагодження особистого життя. Помолившись один тиждень Помпейської дев’ятниці, а це було 18 вересня 2014 року, пам’ятаю як сьогодні: їду на навчання в академію, телефонує Ліля з кафедри аспірантури і повідомляє новину про вакансію на роботу. В одній із шкіл Львова звільнилось місце вчителя малювання і художньої культури. Звичайно, я відразу погодилась. Не усвідомлюючи до кінця, що трапилось, я приїхала в академію. Мене викликає завідувач кафедри - Василик Роман Якимович і питає, чи я вже обрала тему диплому. Кажу йому, що ні. Єдине, що ще з літа я мала бажання робити щось за технологією «сграфіто», так як я знала, що диплом за цією технологією зробиться дуже швидко: стати, попрацювати - і готово. Роман Якимович повідомив мене, що до нього звернувся батько загиблого на Майдані героя Небесної сотні, просить оформити каплицю і намалювати для неї образ. Я одразу погодилась і ми вирішили застосувати технологію «сграфіто» для фасаду, а в середині в каплиці повинен бути образ Богородиці Неустанної Помочі. З великою радістю я поїхала до свого наставника Богдана Петровича Сойки, який навчив мене всього. При зустрічі розповіла про академічні новини, про диплом, ділилась враженнями про те, чого я просила в Помпейській дев’ятниці, про три прохання і про те, що два з них вже отримала. Настав час повертатися додому. Йду на маршрутку. Під'їжджає авто, в ньому молодий хлопчина, який, як виявилось пізніше, неодноразово мене бачив, коли я відвідувала Богдана Петровича. Юнак вирішив дочекатись потрібного моменту, щоб познайомитись зі мною. Три прохання в один день! Отож результатом Помпейської дев’ятниці стала каплиця з великим образом Богородиці Неустанної Помочі на честь героя Небесної сотні Володимира Жеребного і увійшла в історію (опублікована в газетах та в інтернеті). В оформленні каплиці був використаний стиль «сграфіто». Дипломну я захистила на 12 балів. А Діва Марія допомогла мені започаткувати іконописну фірму. Хлопець, якого я зустріла в той день – мій чоловік. Помпейську дев’ятницю молимось з чоловіком разом і окремо в різних наміреннях. І, дякувати Богу, не було такого, щоб вона не була вислухана (на деякі прохання є свій час). Я займаюсь репетиторством. (готую учнів до вступу у вищі навчальні заклади з художнім напрямком навчання). Заняття тривають півтора року. З перших днів занять я починаю говорити про вервицю, про молитву, про Помпейську дев'ятницю... Я не зважаю, чи це побожні люди, чи «далекі» від Церкви. У мене було три учні, всі вони вступили у ВНЗ на державну форму навчання без жодних хабарів. Учениця Діана вступила у Львівську Національну Академію Мистецтв (ЛНАМ) на кафедру дизайну костюма, учень Руслан вступив в Національний лісотехнічний університет України на кафедру ландшафтного дизайну та ЛНАМ на кафедру сакрального мистецтва ( обрав сакральне мистецтво) , учениця Марія вступила у ЛНАМ на кафедру сакрального мистецтва. Кожен вступ супроводжувався вервицями. Найяскравіший приклад у потребі молитви був з Діаною (вона зовсім не знала, що означає молитись на вервиці) . Це було так... Ми почали заняття з липня, говорили про вервицю , про план занять. Про заняття вона слухала уважно, а про вервицю відносно. Час ішов, в листопаді батьки Діани запитали може, чи потрібно шукати якихось знайомств, скажу чесно, я над тим також задумалась. З нового року ми оперативно шукали, хто б допоміг. Ніхто не погоджувався. Березень, в Діани паніка, я почала з нею сваритись, бо зауважила, що щось іде не так... В черговий раз запитую, чи вона молиться на вервиці, вона втікає від розмови. Я переконую, що без молитви нічого не вийде, тоді беру вервицю і дев'ятницю до Божого Милосердя (так як Помпейська дев'ятниця досить велика для людини, яка взагалі не молиться на вервиці...) даю їй, показую, як потрібно молитись і прошу відмовляти кожного дня, вона погодилась. А в той час я молилась Помпейську дев’ятницю. Готуємось далі... Приходить липень, дівчина здала всі екзамени. І от першого серпня вивісили списки, дзвонить Діана: «Юлія Орестівна... Я на державному...» З Русланом було простіше, так як він знав, що таке молитва, пройшов сам на державну форму навчання. А Марічка побожна душа, яка щиро молиться і знала з малечку про молитву, дуже високо здала ЗНО і поступила на державну форму навчання, на спеціальність «Сакральне мистецтво». Свідчення чоловіка: Далі у нас була невелика скрута у сімейному житті, так як ми залишились жити в Янові з 92 - річним дідусем, який був старим, немічним, важким... Я був без роботи. Я не дуже вірив, що таке може бути. І от ми вже разом з дружиною почали молитись Помпейську дев’ятницю за те, щоб знайти хорошу роботу і щоб з дідусем стало хоч трішки легше. Десь приблизно через місяць ми їдемо зранку в магазин, повернувшись додому, бачимо, що дідусь ще не вставав, а, як з/ясувалось пізніше, Бог завершив його терпіння на землі - він відійшов у вічність. Я шукаю роботу. Їздив по багатьох фірмах і вже просто не знав, куди звертатись. Був у Львові й вирішив все-таки ще раз подивитись на оголошення телефоні. Знаходжу одне з них і думаю: «Зателефоную, що буде, те й буде». Почув у слухавці про стажування. Думаю: «Ну все, знову невдача», але вирішую погодитись. Все закінчується тим, що проходжу оплачуване стажування й отримую високооплачувану роботу. Дружина саме в той час носила під серцем наше малятко – . найбільший подарунок від Бога. Дякую Йому за це все. Все було дуже добре: почали ремонт, народження дитини, і так цілий рік, але без терпіння немає життя. Після Різдва мені телефонують з роботи і повідомляють, що переводять на іншу посаду з дуже низькою оплатою праці. Дружина була в декреті і ми вирішили розпочати Помпейську в наміренні роботи і придбання новішого авто, так як старе почало часто виходити з ладу. І за якийсь час (в це важко повірити) старе авто, попри кризу на авторинку, було продане дуже швидко за хорошою ціною. З роботою все гаразд, запропонували іншу посаду. Після цього я собі постановив молитись постійно Помпейську дев’ятницю у різних наміреннях. Була дев’ятниця і за брата, який випивав (зміни були дуже відчутні), за прощення гріхів батьків, наших з дружиною. Дякуємо Богу за ці всі ласки і за терпіння, без яких не буває. Молитва на вервиці, а особливо Помпейська дев’ятниця, має дуже велику силу! Протягом того часу, відколи ми молимось, легко виконувались всякі ( навіть дрібні) життєві потреби.

Юля і Сергій Гончарові смт Івано-Франкове

2 лютого 2019 року Божого