Ласки Матері Божої у моєму житті

2006 р. Мій третій син Іванко, як і всі маленькі діти, почав говорити. Аж тут раптово замовчав. Ані слова не каже. Ми не знали, в чому причина. Потішив мене мій дідо старенький. Він розповів, що теж довго не говорив. А була в Кристинополі (тепер м. Червоноград), в монастирі Чудотворна ікона Матері Божої. Коли його принесли до церкви і почала правитися Служба Божа перед Чудотворною іконою Матері Божої, мій дідо заговорив. Іванкові минув рочок, а він все мовчав. І тут приходить нам машина на виплату. Це був четвертий рік (а виплачували ми за неї 7 років). Чоловік вчився водити машину по селу. А потім ми поїхали в Рясне - 1 посвятити машину. Не пам’ятаю, хто мені підказав почати дев’ятницю до Фатімської Матері Божої. Це було 13 січня, коли ми перший раз поїхали до Львова, на фабрику «Весна». Іванка взяли зі собою в машину. Обоє висповідалися і прийняли Св. Причастя за синочка. Далі кожного 13 числа ми всі разом їздили до церкви. Так було до травня місяця. На початку травня сталася біда. Чоловік сам поїхав мишиною на город за село сіяти буряки. Чекаю до вечора, а його немає. Залишаю дитину в хаті та їду на велосипеді його шукати. Ніде його не знайшла. Близько 11 вечора стукає мій чоловік у вікно. П’яний, рука і коліно трохи побиті, подряпані. Сказав, що машина розбита аж біля сусіднього села лежить. Пішов трактором витягати і тягти додому. А сталося це так: п’яний їхав на великій швидкості. А в нас дорога в ямах. Машина перекидається. Велике щастя, що не загорілася. А Боже Провидіння покерувало так, що їхав цією дорогою наш ветлікар. Він і витягнув мого чоловіка з машини і привіз до села. Одні люди говорили, що це Ангел-Хоронитель його врятував, а інші – що це Матінка Божа. Знаю одне, що Божий палець показався на ньому. Бог хотів, щоб чоловік покаявся і перестав пити (тим більше, що перед тим він 4 роки не пив). 13 травня до семінарії нас привіз сусід своєю машиною. А далі продовжувала дев’ятницю я сама. Брала Іванка на руки і їхала з ним до церкви. Як тільки у вересні я закінчила дев’ятницю до Фатімської Матері Божої (9 місяців), Іванко відразу заговорив. Йому тоді виповнилося 2 рочки. Це було перше чудо Матері Божої. Кожного 13 числа я приймала Св. Причастя за дитину. Іванко дуже сильно розговорився, але букви «р» довго не вимовляв. Перед школою ми проходили комісію. Зайшли до логопеда. Лікарка написала вправи на папері й показала, як їх виконувати. Логопед сказала нам через деякий час прийти до неї. Іванко спочатку виконував вправи, а потім за них забував. До лікарки ми більш не пішли. Єдине, що я робила – це молилася до Матері Божої і кожного 13 числа приймала Св. Причастя. Навіть не пам’ятаю, коли Іванко почав вимовляти букву «р». Я вважаю це другим чудом Матері Божої Фатімської. Були проблеми і з очима. Лікар-окуліст виявила в сина хворобу агностицизм. Виписала окуляри і оклюдор, щоб закривати по черзі то одне, то друге око. У своєму кабінеті змушувала Іванка перебирати коралі. Я купила окуляри. Але виявилося, що тільки намарно витратила гроші. В окулярах син міг читати найбільше 10 хв. А далі з очей текли сльози. Він тер очі руками і знімав окуляри. Спочатку ми з вчителькою заставляли його носити окуляри. А потім лишили дитину в спокої. На огляд до окуліста ми повинні були прийти через 20 днів. Але так і не пішли. Іванко закінчив І клас і приступив до Першого Св. Причастя. 13 липня я просила його, щоб він приймав Св. Причастя разом зі мною в тому наміренні, щоб зір покращувався. У кінці липня ми знову проходили медогляд. Коли обстежували очі, то виявилося, що зір покращився. Ми з Іванком і надалі кожного 13 числа місяця просили Матері Божої, щоб вилікувала очі. Окулярів він так і не носив. Пройшов ще один рік. Зір знову покращився. Цього року нас оглядала лікарка. Вона була задоволена і написала, що очі здорові. А до нас так сказала: «От бачите: покапали очі, поприймали вітаміни, поносили окуляри і очі стали здорові». А я в той час мовчала. Тільки подумала: «Та це ж Матінка Божа вилікувала сина». Коли йшли додому з поліклініки, то тільки й дякували Матері Богу за третє чудо оздоровлення. Я і надалі кожного 13 числа приймаю Св. Причастя за Іванка, тільки вже в іншому наміренні. Дякую Тобі Мати Божа за всі чуда, які ти зробила і вірю ще зробиш для нас! Чуда Помпейської Матері Божої. Це було на початку квітня 2014 р. Син виїздив за кордон на заробітки. Просила сина піти до сповіді і отримати благословення. Не послухав мене. Дала йому Зелений параман, щоб був під опікою Марії. Покропила сина і сумку свяченою водою, посадила в маршрутку, а сама почала за нього молитися. Незадовго після цього о. Андрій розказав нам про Помпейську дев’ятницю Не роздумуючи, я відразу почала дев’ятницю за сина, за його навернення. А також просила Матінку Божу, щоб допомогла мені віддати кредит, який я взяла для сина. Разом з квитками на дорогу кредит становив приблизно 12 тис. гривень. Ще 3 тисячі мама позичила в сусідки, щоб мене виручити. Вийшло два прохання в одному. Хоч о. Андрій попереджав, що має бути одне намірення. Пам’ятаю місяць травень. Вже всі з семінарії додому пішли, а я молюся Помпейську дев’ятницю. Сльози тільки й капають з очей, годі втримати. Виходить з кухні о. Степан і питає, чи я їсти хочу. Махаю головою, що не хочу. «Мені тут добре молитися», - відповідаю. Хочу сказати, що в сина була офіційна робота на будові. Перший місяць вони жили в аванс. На другий місяць вже мали дещо для себе. Аж на третій місць син перевів гроші, щоб я віддавала кредит. Потім – на четвертий місяць, Матінка Божа вислухала мене і допомогла віддати борг. У пенсію ми не вкладалися. Тому син постійно переводив гроші. У грудні він приїхав до нас і довірив мені свої гроші. Просила сина, щоб пішов до церкви і подякував Матері Божій. Не хотів. І я зрозуміла, що навернення немає. Але я не втрачала надії. За три місяці всі гроші протратив. Добре, що з його дозволу, я трохи забрала в нього і поклала молодшому сину на картку. Іванко дуже хотів велосипеда. У березні приїхав до нас і просив, щоб я знову взяла кредит на дорогу. Потрібні були гроші на квитки та й і при собі треба щось мати. Ще й добавився екзамен з російської мови. Ми з мамою знову його виручали. Майже 17 тисяч пішло, щоб випровадити його на заробітки. Моя братова Ганя теж з кредитів не вилізала. Чоловік не мав роботи. Приблизно через два місяці, 13 травня, ми і його відпроваджаємо туди, де поїхав мій син. Я розповіла Гані про Помпейську дев’ятницю. Нам нічого не лишалося робити, як тільки молитися до Матері Божої. Мій син – Василь і Ганни – Василь, та ще й тато хресний моєму сину. У дорогу Василеві також дала зелений параман і образок Св. Василія Великого. Часто молилася до Св. Василія за наших Василів. Весь час підтримувавла Ганю, яка дуже переживала. Я подібне пережила минулого року, тому цілковито довірилась Матінці Божій. Через деякий час наші Василі почали переводити гроші. Ми з братовою повіддавали всі борги. Чи це не чудо Матері Божої Помпейської? Дякую Тобі, Матінко Божа, що вислухала нас грішних. Я вірю, що прийде час і наші Василі навернуться до Бога. Матінка Божа нас не опустить.

Світлана, Парафіянка семінарської каплиці Непорочного Серця Матері Божої Фатімської, м. Львів

20 лютого 2016 року Божого