Я почала свою першу дев’ятницю в листопаді минулого року в наміренні навернення мого сина. Хоча він вже дорослий, але мав величезні проблеми. Страшенно загублений: проблеми з алкоголем, жахлива поведінка вдома у відношенні до мене та інших членів родини. Хоча боялася, що не виживу, вважала, що це моя остання надія. Бо де шукати допомоги, якщо не від Матері? Поки я молилася дев’ятницю, щоденні сварки, брехня та ситуації, які важко описати, траплялися ще частіше. У мене склалося враження, що хтось чи щось намагається відвернути мене від молитви, що це не має сенсу. Але я не здавалася й продовжувала свою щоденну молитву, молилася усі частини вервиці одночасно. За чотири дні до закінчення другої частини дев’ятниці мій син пішов на терапію. Після її завершення він з власної ініціативи зробив зізнання. І хоча я хвилююсь за нього щодня, бо він досі не розпочав роботу над собою, але я знаю, що Пречиста Діва Матір не покине нас у боротьбі зі злом. Цей бій дуже важкий, я молюся ще одну дев’ятницю й вірю в захист і допомогу Пресвятої Матері.
Ада
18 квітня 2020 року Божого