Свідчення

Матір Божа нам допомогла

Спочатку я хотіла би подякувати Матері Божій за турботу під час вагітності та пологів. Коли минулого року я завагітніла, мені було 36 років. Ми з чоловіком були дуже щасливі. Наша радість тривала недовго, бо були кровотечі, велика ймовірність викидня та необхідність перебування в лікарні. Виявилося, що мені довелося лежати, вести дуже ощадливий спосіб життя. Мені довелось кинути роботу й піти на лікарняний. Перспектива самотніх днів мене дуже тривожила. Я вирішила помолитися дев’ятницю за вагітність. Тим часом моя подруга переконала мене про медичну консультацію. Виявилося, що вагітність під ризиком, але якщо я прийму ліки, ситуація з часом покращиться. Наприкінці другого триместру зі мною й дитиною все було добре, але я відчувала страх перед пологами. Моє оточення спонукало мене зробити кесарів розтин. Але акушерка вмовляла народжувати природним шляхом. У мене була дилема. Я переживала про свій зір (у мене значний дефект ока). Зрештою звернулася до офтальмолога на консультацію й виявилося, що я можу народжувати природнім шляхом. Почала розмовляти з офтальмологом про свої занепокоєння з приводу зору та пологів і він відповів: «Я скажу так, пані, якщо хтось нагорі стежить за вами, все буде добре... Богородиця піклується про жінку, яка народжує, якщо Її про це попросять". Мене здивувала думка офтальмолога. Я вирішила молитися про щасливі пологи. Наближався день пологів і мене охопив панічний страх перед тим, як це буде... Я просила доброзичливого медичного персоналу й, при можливості, швидких пологів. У моєму серці настав спокій і переконання, що все буде добре. Пологи розпочалися вдома. Серед ночі ми з чоловіком поїхали до лікарні. Мене майже нічого не боліло. О 10 ранку мені ввели окситоцин. Було деякі ускладнення під час пологів (падіння частоти серцевих скорочень плода), і кесарів розтин було проведено протягом 10 хвилин. О 13:00 у нас народився здоровий син. Я також хочу додати, що пологове відділення було закрите, але якась добра душечка впустила мого чоловіка і він зміг бути зі мною. Через 4 дні ми вийшли з лікарні і я швидко відновилась. Нашому синові всього півроку, він здоровий, щасливий хлопчик. Мамо, дякую за все. Якщо вагітна жінка читає це й боїться, я можу чесно сказати, що варто довірити всі свої сумніви Богородиці й молитися на вервиці. Ага, 6 травня 2020 року Божого Про хлопчика, який не говорив Наш шлях був довгим і важким від самого початку. Моя перша вагітність закінчилася у другому триместрі. Після довгих зусиль з’явилася наша друга надія, але від початку до кінця вона також була в небезпеці. Радості та труднощам повсякденного життя не було кінця, я навіть не знаю, коли минули перші 2 роки нашого життя, все відбувалось так швидко. Це правда, що перша дитина – це експеримент, жоден довідник або наші близькі не змогли би нас підготувати до нього. Після другого року життя наш хлопчик пішов у ясла, там ми відразу помітили різницю – діти співали, розказували вірші, були діти, які буквально говорили кілька слів, а він єдиний нічого не говорив. Чувся скрип і плач, він нічого не їв і не пив, перебуваючи там, нічого не розумів. Ми пройшли низку консультацій та обстежень, і тим часом я вирішила молитися дев’ятницю. В цьому наміренні я молилася загалом дві дев’ятниці, пройшли тижні. Тим часом виявилося, що у нього була ще одна проблема, яка вимагає хірургічного втручання – я теж молилась дев’ятницю, знала, що шанси самовилікуватися незначні, але добре, якщо це не зашкодить, можливо, це допоможе… Тим часом чоловік, якого ми зустріли на нашій довгій та нерівній дорозі, порадив зосередитися на вухах, можливо, він може не чути так, як ми, але дивиться на губи, що рухаються, ніби прагне прочитати зміст і щось сказати. Його хвороба відступила, і вже не видно ніяких змін, вже не потрібно хірургічного втручання, хоча шанси були насправді низькими. Наприкінці своїх 54 днів подяки я вирішила, що якщо дитина почне говорити, я відмовлятиму молитву-подяки 112 днів. На початку березня з’явилися перші слова, тепер у нас вже є перші речення, наздоганяючи швидко, ми дуже наполегливо працюємо, разом куємо це залізо, поки воно гаряче, і в той же час від усього серця дякуємо за дар, який безцінний.

Сільвія

7 травня 2020 року Божого



Помпейські свідчення друкуються в газеті "Греко-Католицька Традиція"
Subscribe.

Посилання на сайт Священичого Братства Святого Йосафата
Email icon.

Пожертва на Духовну Семінарію Непорочного Серця Матері Божої Фатімської
Charity icon.