Довгожданна радість

Слава Ісусу Христу! Хочу поділитися радістю і засвідчити силу Помпейської дев’ятниці, а також подякувати Господу Богу і Діві Марії за вислухані молитви. Ми з чоловіком одружені вже більше 8-ми років, дітей у нас не було. Перші два роки я не хотіла визнавати проблему і думала, що все получиться саме собою. Від церкви і молитви на той час ми були дуже далекі. Наступні 5 років ми почали інтенсивно лікуватись. Поміняли декілька лікарів і лікарень у Тернополі, але результату не було. Потім ми вирішили поїхати до приватної клініки до Львова, де пролікувались більше півроку. Після цього лікар сказала, що шансів в мене немає, потрібно робити ЕКЗ (штучне запліднення), але навіть у цьому випадку шансів було дуже мало (наслідки перенесених операцій). Бажання мати дитину було понад усе. Ми вже готові були робити ЕКЗ, але вирішили піти за порадою до священика. Священик відмовив нас від цього рішення, сказав що це суперечить вченню Католицької церкви (до речі, наше навернення до церкви, а особливо до Традиції це теж чудо Помпейської дев’ятниці, яку молилась за нас мама чоловіка). Ми почали ходити до церкви. В той самий час ми припинили лікування, оскільки надії на медицину вже не було. Від о. Андрія Коваля ми почули про Помпейську дев’ятницю, але довший час я не могла почати, бо, як здавалось, мені бракувало часу. Та ось нарешті ми з чоловіком вирішили молитися Помпейську дев’ятницю разом. Але вже коли ми молились першу дев’ятницю я подумала, що для такої ласки однієї дев’ятниці буде замало і пообіцяла Матінці Божій, що відмовлю в цьому наміренні три дев’ятниці (дві з яких ми молилися з чоловіком разом). З кожним днем часу на молитву знаходилось все більше, а бажання молитись ставало все сильніше. Хоча і бували дні, коли молитва була розсіяною і давалась важко…Головне не зупинятись, не опускати рук і вірити. Третю дев’ятницю я закінчила 17.01.19, а вже 04.02.19 ми дізналися, що чекаємо дитинку. Ми не перестаємо вірити і молитись, бо молитва то найсильніші ліки. Відразу ж я почала наступну дев’ятницю в подяку Діві Марії за вислухані молитви і за щасливе виношення і народження дитинки. Вервиця стала супутницею мого життя, без неї стараюсь навіть не виходити з дому.

Оксана і Василь Левчук м. Тернопіль

13 березня 2019 року Божого