Моя перша дев’ятниця

Мій син у 15 років зійшов на грішну дорогу життя (наркотики). Вдавалася до різних лікарів – спеціалістів, щоб врятувати його, але, на жаль, два-три роки - і знову те саме. Зрозуміла, що сама не дам ради: почала щотижня брати участь у Службі Божій, щоденно ранком і ввечері просила Бога, щоб повернув розум моїй дитині. Перший раз взяла до рук вервицю, молячись ревно за сина. Бог мене вислухав, поставила на дорозі мого сина приятеля, який познайомив його із священиком, а отець доповнив решту – і син навернувся. Вже минає два роки, відколи він з групою їздить до оздоровчого центру, бере участь у тренуваннях з боксу. Щонеділі ходить до церкви. Хотіла додати, відмовляючи вервицю, якимось способом була оздоровлена (мала астму). Тепер нема і сліду моєї хвороби: взагалі не використовую інгаляторів. Завдячую це Матері Божій – Цариці Святої Вервиці, бо коли молилася вервицю, було мені дуже гаряче, піт спливав по лобі, були дні, коли молилася вервицю – плакала, без жодної причини, а після сліз чулася легкою, як пір’я, Це було прекрасне відчуття. Тепер відмовляю дев’ятницю за душу мого тата. Мати Божа допомагає настільки, що під час 54 днів відмовляння дев’ятниці завжди маю гроші і не бракує мені нічого (до того ледь – ледь зв’язувала кінці з кінцями. Це чудове відчуття. Бажаю, щоб кожний міг відчути дари Цариці Святої Вервиці. Любов, яка плине від Бога під час відмовляння вервиці, – не сказанна. З вервицею не розлучуся вже до кінця мого життя.

Івона

21 травня 2019 року Божого