Свідчення

Але йшлося не про те…

Ми з чоловіком старалися мати дитинку близько шести років, у нас виявили неплідність. Бажання мати дитину настільки засліпило нам очі, що ми вирішили зробити штучне запліднення, але воно виявилося невдалим. Розпач, жаль, чому? Ми молилися до св. Ріти, я вімовила 4 Помпейські дев’ятниці. І досі нічого. Під час Різдвяних реколекції ми слухали науки одного священика, які дали мені велику силу. Я зрозуміла, що Бог краще від нас знає, що нам найбільше треба, а дев’ятниця не є торгом з Богом і Марією: я тобі, Боже, дев’ятницю, а Ти мені з Марією – те, що я хочу. Я зрозуміла, що деякі перешкоди на нашому шляху з’являються не без причини. Ми почали наближатися до Бога і Марії. Недільні Літургії, науки, література. Нещодавно я купила книгу, у якій прочитала, що Богу потрібно дякувати не лише за добрий, але також за поганий досвід, бо він є для того, щоб Бог міг через нього допровадити нас до чогось кращого. І я в це вірю. Дякую Тобі, Маріє Найсвятіша, за ці 4 дев’ятниці, незважаючи на те, що мої прохання не були вислухані, я ні на секунду не шкодую, що їх відмовила. Це був чудовий час, коли траплялися дива в моїй сім’ї. Дякую Тобі також за нашу неплідність, за те, що Ти поставила нам її на дорозі, бо завдяки їй ми почали бачити і любити Тебе безкорисною любов’ю.

Юстина

29 березня 2018 року Божого