Взаєморозуміння

Я хотіла би подякувати моїй коханій Мамі за те, що Вона посіяла згоду між коханими моїх синів. Обидві дівчини були справді чудовими, але спочатку вони не любили одна одну, а потім навіть вороже ставилися. Ситуація ставала дедалі неприємнішою. Дійшло до того, що сини почали сваритися вдома. Були деякі скарги з того чи іншого боку. І одна, і друга пара почувались засмученими. І в час розгубленості наближалося весілля одного із синів. Я була в жаху від того, як все це відбуватиметься, тим більше, що другий син мав бути свідком на весіллі іншого. І тоді я подумала, що єдине спасіння в Богородиці. До весілля було кілька місяців. Це був останній дзвоник. Коли я закінчила свою дев’яницю, до весілля мого сина залишився рівно місяць. Ситуація почала змінюватися наприкінці дев’ятниці. Поволі відбувалося диво. Спочатку дві пари зустрілися за кавою, потім сходили в кінотеатр. Через деякий час я почула приємні слова, сказані обома один про одного. Час весілля та святкування – це час взаємної симпатії. Це все було, як мед на серці. Я знаю, що це лише завдяки Матусі. Щиро дякую Їй.

Галина

26 травня 2020 року Божого