Не зневіряйтеся, продовжуйте молитися

Я дізналася про Помпейську дев’ятницю під час вагітності. Відмовила один раз, другий вирішила не відмовляти так, як була уже на 8 місяці, і не встигла би відмовити до кінця другий раз до родів. Відмовляла в наміренні різних благ для своєї дитини, найперше, здоров’я. Прийшов час – і я народила здорову дівчинку. Нас уже планували виписувати на 3 день, аж ось при ранішньому огляді неонатолог помітила ознаки жовтяниці, що означало підвищений рівень білірубіну. В дитини взяли аналіз і результат показав, що рівень білірубіну на багато разів вищий за норму. Таке часто буває у новонароджених і за нормальних умов швидко проходить. Нам призначили відповідне лікування і постійно брали аналізи для контролю. Лікування не давало бажаних результатів: білірубін то падав, то знову піднімався, та врешті лікарі доклали всіх зусиль і через тиждень нас таки виписали. Вдома ми продовжили лікування, а також продовжили час від часу здавати аналізи для контролю. Пройшло півтора місяця, а лікування не допомагало, білірубін якщо і падав, то не надовго. Ми поїхали до гастроентеролога, на прийомі була присутня моя свекруха, і там виявилося, що в неї гемолітична анемія, яка передається спадково, і передалася моєму чоловікові та його рідній сестрі. Жовтяниця є одним із симптомів цієї хвороби. Нас того ж дня відправили в лікарню в онко-гематологічне відділення. Там ми пробули майже 10 днів і майже кожен день дитині брали кров з вени і пальчика, по кілька годин капали крапельниці, по кілька разів на день ми приймали ліки, їй навіть робили переливання крові (точніше ер-маси) і було ще багато інших неприємних моментів. Після цього перебування в лікарні стан дитини поліпшився, але не на довго. Найдієвішим лікуванням при даній хворобі є видалення селезінки, яке найшвидше можна робити у 5-6 років. Я була у відчаї. Всередині все розривалося, коли я знову і знову чула плач моєї дитини. Я відчувала лише безнадію, зневіру, страх, нарікання, злість, місцями навіть ненависть, знеохочення до молитви. Я була в жахливому емоційному стані. Та до мене прийшло усвідомлення, що люди не можуть нам допомогти і що нам допоможе лише Господь. І тут я вирішую знову почати відмовляти Помпейську дев’ятницю. Разом зі мною її починають відмовляти моя мама та бабуся і час від часу зі мною її відмовляв чоловік (не постійно, бо він більшість часу за кордоном). Під час відмовляння ми ледь знову не потрапили в лікарню, нас вже почали реєструвати, але в цей момент прийшли результати аналізів, які показали кращі показники, і лікарка відправила нас додому. Для нас це було справжнє диво! Крім цього, ми ледь не потрапили в лікарню в Києві, але Богородиця і тут нам допомогла, і ми знайшли хороших лікарів. Я відмовила ще одну Помпейську дев’ятницю. Наші аналізи з кожним місяцем ставали кращими і це, незважаючи на те, що ми не проводили якесь особливе лікування, лише приймали деякі ліки. Це дало можливість робити аналізи один раз в місяць, а не кілька разів на тиждень або раз в тиждень, як було раніше. І все ж час від часу у мене виникало питання: чому ж Матінка Божа не допомогла мені при першій Помпейській дев’ятниці, я ж просила здоров’я для своєї дитини? Можливо, мені варто було відмовити кілька Помпейських дев’ятниць, вибрати одне намірення, а не декілька, але всередині я розуміла, що це точно не основна причина. Все стало на свої місця майже через рік після народження дитини. До мене прийшло усвідомлення, що насправді, Матінка Божа допомогла мені і при першій Помпейській дев’ятниці. Бо вважається, що при даній хворобі після видалення селезінки людина стає здоровою. Як я не розуміла цього раніше!? Просто я хотіла легкого життя, легкого материнства, швидкого виконання мого прохання. І всі ті турботи і неприємності, з якими мені довелося зіткнутися після народження дитини, я зустріла з величезним бунтом, без каплі смирення та прийняття. Життя ж без турбот не буває. Матінка Божа виконала моє прохання, просто за Божим провидінням мені треба було (і буде) пройти важчою і довшою дорогою. Господь таким чином позбавив мене багатьох страхів та ілюзій, я багато чого зрозуміла, переосмислила і точно стала духовно сильнішою. Через турботи Він хоче тримати мене близько біля себе. Звертаюся тепер до тих, хто у відчаї, хто просить і ще не отримав, або думає що не отримав. Я була на вашому місці і прошу вас не зневіряйтеся, продовжуйте молитися, йдіть до сповіді, коли відчуваєте, що щось тяготить вас всередині. Моліться Розарій щодня, через нього ви багато чого зрозумієте і Матінка Божа обов’язково вам допоможе! Дякую за все Богові та Матінці Божій. І окремо хочу відзначити дев’ятницю до Юди Тадея. Він справді надійний помічник у розпачливих і безнадійних обставинах, у цьому я не раз пересвідчилася.

Ольга

Закарпатська обл. 30 березня 2022 року Божого