Сповідь сина

Наш дорослий син вже два роки не сповідався. Спершу сама молилась, потім з чоловіком різні молитви. З кінця грудня почала відмовляти Помпейську дев’ятницю. Після її закінчення було чотири дні перерви, молились тільки одну частину вервиці, розпочали наступну дев’ятницю, яка мала закінчитись в Страсний Четвер. Було важко, відмовляли одразу всі частини вервиці вдвох. Проте ми розуміли, що лише разом можемо допомогти своїй дитині. Почували себе так, ніби на плечах несемо сина на дуже високу гору. Втомлені фізично і духовно не втрачали надію на Бога через заступництво Марії. Але в ніч, яка передувала Воскресінню Господньому, наші серця мало не розпались на мільйони кусочків і… сталося чудо. Син прийняв Святе Причастя.

Дорота

29 жовтня 2019 року Божого