Свідчення

Марія нас ніколи не покидає

Христос воскрес! Змалку любов до молитви мені прищепили мої мама і бабця, які відійшли до вічності. Впродовж всього життя моя бабця завжди молилася на Вервиці. У 1944 р. Вона залишилась вдовою зі сімома дітьми на руках, найстаршій дочці було 17 років. Ми з батьками проживали за 4 км від неї. Я часто провідувала бабцю, а раненько на великі свята вона мене брала в сусіднє село, яке знаходилось ще за 4 км на Службу Божу. Я бігала до бабці, щоб почути Службу Божу, бо в той час було заборонено ходити до церкви. На вервичці не навчилась молитись, але і вервицю, і ще багато молитов я переписала собі в зошит в 1972 р. Минуло багато часу. У 2005 р. тяжко захворіла моя кума. І невдовзі відійшла до вічності, маючи40 років. Коля я її провідувала, вона розповіла мені, що у Рясному є традиційна церква церква. Мені це припало до душі. Через два тижні після її смерті, я зустріла по дорозі пані Марію, яка поверталася з Рясного. Я попросила, щоб вона взяла мене в неділю на Службу Божу. Був час Великого посту. Найближчої неділі ми поїхали на Службу Божу до Рясного. Святу Літургію відправляв отець Василь. Упродовж всього часу я гірко плакала, мені здавалось, що я на небесах, де співають хори. Я заливалась сльозами і дякувала Богу, що мене Святий Дух привів в цей Божий храм. Змарновано так багато часу. Хоч я ходила до церкви, але насправді була далеко від Бога. Ісус чекав на мене більше тридцяти років. Спершу було соромно, що не знаєш пісень, не молишся на вервиці, не відмовляєш дев’ятниць. Я багато навчилась, почала більше молитись, відбувати нічні адорації, прощі. Двічі їздила в Польщу на висвячення наших отців. Я дуже щаслива людина, бо без Бога ані до порога. Щиро дякую о. Євстахію, своєму сповідникові, який з чуйним, щирим серцем вислухає, порадить і потішить. Про Помпейську дев’ятницю перший раз почула від о. Андрій Коваля. Спочатку все відкладала, але змусила себе розпочати її. Це зовсім неважко - розмовляти з Богом. Відмовляла дев’ятницю неодноразово за здоров’я сестри, а в грудні-січні взяла намірення: за свого племінника Володимира. Він працює на шахті №10 в Червонограді. Моя сестра після Різдвяних свят поїхала в Польщу на заробітки, а її сина чомусь відправили у відпустку. Він по телефону сказав про це сказав мамі. А вона: «Може треба було пізніше, як буде тепліше». І ось відомий випадок на шахті цього року, про який повідомляли про телебаченні. Стільки жертв. Володя працює заступником начальника тої ж зміни, на якій стався вибух. Замість нього на заміні працював інший хлопець, який загинув. Дякую за опіку Матері Божій Помпейській за вислухану молитву і вірю, що Марія нас ніколи не покидає, ніколи не забуває про нас, особливо в годині нашої смерті. Тому пам’ятаймо про Марію щодня, кожної хвилини. Молімось й дякуймо Їй, випрошуючи в Неї ласк для себе, своїх рідних, близьких. Молімось неустанно. Маріє! Я дякую за те, що Ти відкрила мені очі. Я щиро Тебе люблю і буду славити впродовж всього мого життя!

Люба Кашуба, смт Куликів, Жовківського району,

25 квітня 2017 року Божого