Папа Пій ХІІ стверджував, що Вервиця «є ліками, даним нам з неба для вилікування зла, яке панує в наших часах».
Особливістю ліків Св. Вервиці є те, що вона складається з 15 таїнств життя Ісуса Христа і Пресвятої Діви Марії. При кожному таїнстві відмовляємо 1 «Отче наш» і 10 «Богородице Діво», розважаючи під час молитви над одним із таїнств. Тому ціла Вервиця складається з 15 «Отченашів» і 150 «Богородице Діво». Ці 15 таїнств поділені на три частини по 5 таїнств: радісні, страсні і славні.
Таїнство – свята й нелегка для розуміння річ. Усі діяння Ісуса Христа і Матері Божої називаємо таїнствами, бо вони показують нам незрозумілі чуда, глибокі досконалості й піднесені повчання одкровень через Св. Духа.
Папа Лев ХІІІ у своїй енцикліці Laetitiae Sanctae («Свята веселість») наводить три причини, чи ліпше сказати, три недуги людства й водночас спосіб їх вилікування. Він підкреслює: «Є три причини, що безпосередньо впливають на поступовий занепад суспільства. А саме: нехіть до скромного й працьовитого життя; втеча від усякого терпіння; забуття про життя після смерті… Стараймося зарадити таким лихам Вервицею».
Чому саме Вервицею? Бо Вервиця вбиває віруси цих недуг і їх лікує. Хіба це можливо? Для цього розгляньмо загалом три частини Вервиці.
У радісних таїнствах розкривається велика цінність скромного, убогого буденного життя у виконанні наших повсякденних обов’язків. Ісус Христос із своїх прожитих на землі 33 років аж 30 присвятив укритому життю, а Мати Божа все своє життя прожила, так би мовити, в тіні, за винятком деяких подій, описаних в Євангелії. І ким вони зараз є у небі? Ісус Христос – Цар усього світу, Марія – Цариця неба і землі. Запитаєте, чому так сталося? Та тому, що вони жили в доброті і скромності, в покорі та в любові до Бога і ближніх, були витривалими в праці, милосердними для інших, сумлінними в дрібних обов’язках щоденного життя і сповненими багатьох інших чеснот – і все це робили з любові до Бога, сповняючи Його волю у своєму укритому буденному житті. Хочеш бути в небі – чини завжди волю Божу, а свої дрібні щоденні діла жертвуй Богові.
А в страсних таїнствах ми вчимося християнської терпеливості, мужності й набираємося снаги відкинути, як каже Папа Лев ХІІІ, «пристрасну й непогамовану жадобу жити в приємностях», що «послаблює й деморалізує людей та доводить їх до того, що вони втікають від терпінь і гинуть через брак сили боротись за життя». Нема життя без терпіння. І тому мусимо навчитись терпіти від Христа, який навчає: своїм терпінням спасете душі ваші (…), спокутуєте свої гріхи, заслужите більшу славу в небі. Ісус Христос терпів за нас кожною клітинкою свого тіла, кожен член якого страждав. І нам, християнам, має бути соромно, що ми, члени Містичного Тіла Христа, маємо таку зранену Голову Ісуса Христа, а самі хочемо жити лише в розкошах і зовсім не терпіти. Ісус би соромився Свого члена Містичного Тіла, яке б не терпіло. Тому вчімося терпіти через розважання на Св. Вервиці, бо вони дають нам силу бодай трохи терпіти для Христа і хоч трошки бути подібними до Нього не на словах, а на ділі. До того ж всі святі осягали своєї святості завдяки розважанням над страстями Христа.
Нарешті, славні таїнства нагадують нам, що ми тут, на землі, не маємо тривалого помешкання, бо призначені до вищих речей. «Тільки тут (у таємницях), – каже Папа Лев ХІІІ у вищезгаданій енцикліці, – ми пізнаємо правдиве співвідношення між часом і вічністю, між нашим життям на землі і нашим життям у небі». Ми є створеними для неба. Тому не втратьмо цього великого дару від Бога. Хай Св. Вервиця допоможе нам відірвати свій погляд від земного багна і піднести його до небесного щастя в нашій Вічній Батьківщині, яка дається кожному в нагороду за праведне й побожне життя.
Така воля Божа – щоб ми стали святими! Чим більше все наше життя, думки, слова і вчинки подібні до думок, слів і вчинків Ісуса Христа і Пресвятої Діви, тим ми є святішими.
Святий Георгій порівнював людей з художниками й казав: «Душа наша – це полотно, приготоване для пензля; чесноти – кольори, які мають показати красу картини, що її хочемо відтворити: Ісуса Христа». Дорогі, подібно до художника, який для того, щоб відтворити правдивий портрет, стає перед оригіналом і за кожним мазком пензля вдивляється в нього, так християнин повинен завжди мати перед собою життя і діяння Ісуса Христа, аби говорити, думати й чинити все те, що бачимо в житті Ісуса і Його найвірнішій копії – Марії.
Кожен з нас хотів би, щоб нам з’являлися Ісус Христос чи Пречиста Діва Марія й особисто навчали нас, як ми маємо чинити і жити, щоб стати святими, як це було зі святими, про яких вже тут згадувалося, або з такими, як скажімо, троє дітей із Фатіми чи св. Бернадетою, чи св. Фаустиною Ковальською, чи іншими святими. Але ми також можемо отримати подібну ласку. Ісус і Марія об’являються, промовляють до нас і навчають нас через Вервицю. Ісус і Марія живуть у Вервиці! Вони не тільки говорять, а й своїм життям вказують нам, як ми маємо чинити, щоб осягнути спасіння й стати святими. Через Св. Вервицю Вони говорять і навчають прикладом особистого життя, своєю відданістю Найвищому Богові, говорять про радості й терпіння, про молитву й працю, про злуку з Богом через любов і про поєднання своєї волі з найсвятішою волею Божою. Вони прагнуть, щоб їхнє життя стало нашим. І не думаймо, що коли б Ісус чи Марія нам насправді з’явилися, то говорили б щось інше чи вчили жити не так, як у таїнствах Св. Вервиці. Тому, хто хоче побачити об’явлення, хай візьме до рук Вервицю й пізнає, розважаючи таїнства, що Ісус Христос і Мати Божа хочуть нам показати й чого навчити.
Пам’ятаймо, що ми носимо ім’я християн, тому маємо обов’язок бути подібними до Христа. Біда нинішніх християн у тому, що вони ані крихти не прагнуть стати подібними до Нашого Спасителя. Як же ми будемо складати строгий звіт на Суді Божому за те, що так недбало носили ім’я дітей Божих, даючи цим згіршення іншим? Тому виправляймося, змінімо своє життя, щоб ім’я християнина не було для нас засудом, а спасінням, берімо до рук Вервицю та вчімося наслідувати Ісуса і Марію.