Вервиця

Зауваги та умови для доброго відмовляння Помпейської дев’ятниці

Хочемо навести ще декілька зауважень для успішного відмовляння Помпейської дев’ятниці, на які вже вказував св. Людовік у своїй праці, проте нагадаймо їх, бо нерідко від них залежить користь нашої молитви.

1. Це набоженство слід відмовляти в певному наміренні: мусимо знати, чого прагнемо. Намірення має бути конкретне, не за всіх осіб родини, а за певну особу (бо, молячись за велику кількість осіб, потрібно буде відмовляти не одну Помпейську дев’ятницю для отримання бажаних плодів). Адже коли ми згадуємо в наших молитвах кількох, тоді хочемо малим трудом отримати багато. Звичайно, Мати Божа щедра і милостива, Вона більше зважає на ревність, уважність, нашу покірність та витривалість у молитві, та все-таки стараймося мати чітке намірення.

2. Щоб отримати необхідну ласку, мусимо перед чи в скорому часі після початку Помпейської дев’ятниці прийняти Святу Тайну Сповіді. Під час нашого відмовляння необхідно уникати тяжкого (смертельного) гріха, допускаючись якого, ми втрачаємо ласку і милість в очах Божих, стаємо Йому немилими. Треба, щоб наша душа була чиста, не мала на собі того гріховного бруду, який змушує Господа Бога відвертати своє обличчя від наших прохань. Найперше, слід просити в Бога допомоги для власного покаяння і відвернення від гріха, лише тоді Господь зможе вислухати наші прохання. Під час дев’ятниці бажано часто приступати до Св. Причастя, намагаючись уникати тяжких гріхів. Якщо ж, на жаль, впадемо в якийсь, то одразу ж збудімо в собі досконалий жаль (бодай увечері) і при нагоді поспішімо до Св. Сповіді. Пам’ятаймо: якщо хтось хоче випросити для когось Божої милості, мусить спершу сам її отримати у Господа, перебуваючи в освячуючій ласці (тобто без тяжкого гріха).

3. Хай кожен молиться з сильною вірою й витривалістю. Кожне слово нашої молитви завжди вислухане Господом Богом і Матір’ю Божою, в цьому ми не повинні мати жодного сумніву. Витривалість і терпеливість – наші помічники. Потрібно просити навіть тоді, коли не бачимо наслідку, а, можливо, стає ще гірше. Не ставмо Богові ультиматумів: хочу саме так і так, тоді-то й тоді, в таку чи іншу днину, одразу по завершенні дев’ятниці… Навпаки, кажімо: «Хай буде за тих обставин і в такий час, як того хоче Бог і Пречиста Діва Марія». Слід сильно вірити й просити доти, доки ми не отримаємо ласку, якої прагнемо, навіть якщо треба буде відмовити і декілька Помпейських дев’ятниць (можливо, ми недбало відмовили Св. Вервиці або таке випробування Боже). Така наполегливість і витривалість до кінця дуже милі Господові, а сила духу може випросити ще більші ласки, ніж просимо. Мати Божа найкраще знає, коли виконати наше прохання, навіть якщо це буде через певний період – рік чи більше, а можливо, наприклад, Вона подарує ласку навернення для когось на ложі смерті або після нашої смерті. Тому ні на мить не сумніваймося у тому, що те, чого просимо, буде нам дано. Молитва на Св. Вервиці завжди вислухана, й неважливо, коли це станеться, лиш вірмо, що станеться обов’язково, та будьмо витривалі.

4. Не забуваймо про згоду з Божою волею. В основному люди просять матеріальних і земних речей, забуваючи про вищі, духовні, які стосуються спасіння душі, її користі й заслуг. А саме на це Бог звертає найперше свій погляд, бо матеріальні справи мають допомагати у спасінні душі, а не навпаки. Господь найкраще знає про наше майбутнє, знає, що для нас корисне, а що шкідливе. Якщо ж ті земні блага будуть перешкоджати нашому духовному добру, то Бог не виконає наших приземлених прохань, а, навпаки, обдарує нас тим, що корисне для душі. Маємо погоджуватися з Божим Провидінням і довіряти Йому, бо Він ніколи не зішле нам того, що було б шкідливим і небезпечним для нашої душі. Наприклад: хтось просить о ласку оздоровлення, але Бог і Мати Божа знають, що після одужання ми знову впадемо в гріх або забудемо про Господа і втратимо свою душу навіки. Можливо, хвороба не є такою важкою, не спричиниться до смерті, тоді Бог дає нам невеликий хрест, який нам під силу нести певний час чи навіть ціле життя, виконуючи свої обов’язки. Господь дає нам зрозуміти, що через це мале терпіння ми збираємо заслуги для Неба, що через мале чи більше терпіння ми стаємо ближчими до Нього, більше молимося. Погоджуючись із Божою волею, ми випрошуємо собі та іншим членам нашої родини ласку, якої б вони не отримали, якби хтось не переносив терпеливо в родині те чи інше випробування. У цьому випадку ми повинні віддати все в руки Всемилостивого Бога, який найкраще знає, чим годувати свою дитину, аби вона духовно зростала. Але й тоді, дорогі вірні, коли будете відмовляти Помпейську дев’ятницю, вона не буде змарнованою: Мати Божа використає її якнайкраще для вас і вашої родини.

У Бога й Божої Матері існує ієрархія прохань, а саме: духовні прохання (навернення грішників, збереження сім’ї від розлучення, здобуття якоїсь чесноти чи викорінення якогось налогового гріха…) – виконуються чи вислуховуються без жодної умови і завжди, а матеріальні, земні чи дочасні (здоров’я, вирішення певної справи і таке інше) – вислуховуються за певних умов, відповідно до того, чи корисне воно нашим душам і чи послужить спасінню. Тому будьмо спокійні й покладаймося у всьому на Божу волю, а свої прохання віддаймо в руки Марії. Пам’ятаймо: жодна Вервиця, жоден десяток, жодне «Богородице Діво» не є марним, воно має свою заслугу, вартість і час на випрошення ласки.

5. Помпейська дев’ятниця складається з шести дев’ятниць (дев’ятниця – відмовляння протягом дев’яти днів певної молитви, в даному випадку – вервиці з розважанням всіх 15-ти таїнств – радісних, страсних і славних; відмовляння без перерви трьох дев’ятниць прохальних – це 27 днів, також відмовляння трьох дев’ятниць подячних – це наступних 27 днів; разом 27+27=54 дні). Коли хтось не має сили духу відмовляти день у день протягом 54-х днів повну Св. Вервицю, він може розподілити її по 9 днів. Ця практика нелегка: необхідно кожен раз починати заново кожну наступну дев’ятницю. Краще відмовляти її безупину, а після закінчення починати молитися наступних 54 дні в іншому наміренні. Якщо хтось, молячись день у день, все-таки перервав її, наприклад, на двадцять четвертому дні, то йому не треба починати спочатку (з першого дня), а полічити кількість днів, кратних числу дев’ять. У даному випадку є дві повні відмовлені дев’ятниці (18 днів), тому слід повернутися до 19-го дня, тобто до початку третьої дев’ятниці, яку перервали з тих чи інших причин, і продовжувати далі.

У Помпейську дев’ятницю входить саме відмовляння Св. Вервиці без жодних додаткових молитов. З часом були укладені дві молитви для висловлення прохання і подяки Матері Божій, які можна за бажанням додати до нашої Вервиці, але вони жодним чином не зобов’язують і не применшать заслуги й користі нашої дев’ятниці для тих, хто їх не відмовляє.

Протягом перших 27-ми днів читаємо так звану прохальну частину Помпейської дев’ятниці і щодня після читання кожної частини Святої Вервиці додаємо таку молитву:

«Згадай, о Всемилостива Помпейська Діво Святої Вервиці, що від віків не чувано, щоби Ти залишила того, хто під Твою опіку з Вервицею прибігав, у Тебе помочі благав, Твойого заступництва просив. О Мати Предвічного Слова, не погорди моїми словами, але через Твою Святу Вервицю і благовоління до святині в Помпеях вислухай моє прохання. Амінь».

Протягом наступних 27-ми днів читаємо так звану подячну частину Помпейської дев’ятниці, а після кожної з частин Розарію додаємо таку молитву:

«Що я можу дати Тобі, о Царице, сповнена любові? Присвячую Тобі все своє життя, бажаючи, скільки стане сил, поширювати вшанування Тебе, о Діво Святої Вервиці з Помпеїв. Бо коли я попросив Тебе про допомогу, зійшла на мене благодать від Бога. Де б я не перебував, розповідатиму про милосердя, яке Ти до мене виявила; поширюватиму вшанування Святої Вервиці, даючи свідчення про те, як добре Ти повелася зі мною, аби такі недостойні, як я, грішники з упованням прибігали до Тебе. О, якби весь світ знав, яка Ти добра, яка милостива до стражденних, то всяке створіння прибігало б до Тебе! Амінь. Царице Святої Вервиці, молися за нас!»

«Відмовляючи Вервицю, отримаєте все, про що попросите» – це обітниця Матері Божої, а Вона її дотримує якнайпевніше. Тож молімося щиро, з вірою, ревністю та витривалістю, а Марія ніколи не залишить нас без відповіді чи без отриманої Ласки. Борімося мужньо й не покидаймо Вервиці через нудьгу чи байдужість, навіть коли не відчуваємо втіхи й насолоди від молитви чи навіть коли б мали боротися з різними думками протягом цілої Вервиці. Не розчаровуймося: що більше вистраждана Вервиця, то більші будемо мати заслуги.

Так, пекло реве, бушує, наказуючи своїм слугам брати в полон людські душі. А Марія знов і знов закидає, немов линву порятунку, Вервицю й чекає, аби хтось за неї вхопився. Тож ловіть її, ловіть і тримайте міцно, бо благословенні ті, які «щодня чувають у дверях моїх»!

Дорогі читачі, маючи такі беззаперечні свідчення про ласки і чуда, які відбувалися найближчими до нас роками, ми не повинні мати жодного сумніву в тому, що наші молитви будуть вислухані. Маймо сильну віру в дієвість і силу Святої Вервиці. Відмовлена повна Вервиця може випросити в Марії все – як колись, так і тепер. Повторімо слова Матері Божої: «Якщо хтось прагне отримати ласки, хай відправить на Мою честь три дев’ятниці, відмовляючи п’ятнадцять таємниць Вервиці, а потім хай відмовить знову три дев’ятниці подячні».

о. Андрій Коваль, Священиче Братство Святого Священномученика Йосафата